. Організація роботи місцевих державних адміністрацій

План

Основи організації і діяльності місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів державної виконавчої влади. Вона є єдиноначальним органом загальної компетенції, який у межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та реалізує повноваження, делеговані їй відповідною місцевою радою.Територіальною основою діяльності місцевих державних адміні­страцій є територія області, району, міст Києва та Севастополя. Місцеві державні адміністрації є юридичними особами, мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням і рахунки в установах банків України. Вони фінансуються в повному обсязі з Державного бюджету України. В управлінні місцевих держадміністрацій перебувають об’єкти державної власності, передані їм в установленому порядку. У разі делегування місцевим державним адміністраціям районними чи обласними радами відповідних повноважень у їх управлінні можуть перебувати об’єкти спільної власності територіальних громад.

Система, порядок утворення й будова місцевих державних адміністрацій.

Систему місцевих органів державної виконавчої влади становлять обласні, районні, Київська і Севастопольська міські, а також районні міст Києва і Севастополя державні адміністрації. Для ефективного, злагодженого функціонування місцевої державної адміністрації її працівники розподіляються за структурними підроз­ділами, які залежно від покладених на них завдань діляться на три види: керівництво, функціонально-галузеві й обслуговуючі підрозділи. До складу керівництва належать голова місцевої державної адмі­ністрації, його перший заступник, заступники, керівники структурних підрозділів. Функціонально-галузевими підрозділами є головні управ­ління, управління, відділи, інспекції, служби, а також консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи (ради, комісії, колегії, робочі групи тощо). Обслуговуючий характер мають підрозділи апарату місцевої державної адміністрації. Голови місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні місцеві органи виконавчої влади і самостійно визначають їх склад, у тому числі кількість посад своїх заступників у межах установленої граничної чисельності працівників, фонду оплати їх праці та бюджетних видатків. Управління, відділи та інші структурні підрозділи здійснюють керів­ництво галузями управління і відповідають за їх розвиток. Для всіх державних адміністрацій притаманні структурні підрозділи (в обласних — головні управління, в районних — управління чи відділи) з питань сільського господарства і продовольства, економіки, праці та соціального захисту населення, фінансів, у справах сім’ї та молоді, освіти, культури, надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населен­ня, служба у справах неповнолітніх, архів. Система структурних підроз­ділів будується з урахуванням системи центральних органів виконавчої влади, а також економічних, географічних, демографічних, екологічних та інших особливостей певної адміністративно-територіальної одиниці. Колегія місцевої державної адміністрації є колегіальним органом, що забезпечує координацію роботи управлінь і відділів, всебічний розгляд й обговорення найважливіших напрямків діяльності держадміністрації. До її складу входять голова місцевої державної адміністрації (голова колегії), його перший заступник, заступники, керівник апарату (за посадою) , керівники структурних підрозділів місцевої держадміністрації. Засідання колегії проводиться відповідно до плану роботи, як правило, раз на місяць, позачергові засідання — в разі потреби. Апарат створюється головою місцевої держадміністрації для право­вого, організаційного, матеріально-технічного забезпечення її діяль­ності, підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів. Крім того, апарат систематично перевіряє виконання актів законодавства та розпоряджень голови місцевої держадміністрації, надає методичну допомогу держадміністраціям та органам місцевого самоврядування. Голова місцевої держадміністрації затверджує положення та визначає структуру апарату, призначає і звільняє з посади керівника апарату, керівників та інших працівників структурних підрозділів апарату. Керівник апарату організовує його роботу, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд голови держадміністрації, організовує доведення розпоряджень голови до виконавців, відповідає за стан діловодства, обліку й звітності, виконує інші обов’язки, покладені на нього головою місцевої державної адміністрації. Організаційно-процедурні питання діяльності місцевих держадмі­ністрацій регулюються регламентами, що затверджуються їх головами на основі Типового регламенту місцевої державної адміністрації. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом за поданням Кабінету Міністрів України на строк пов­новажень глави держави.

3.Функції та компетенція місцевих державних адміністрацій.

Найбільш суттєві завдання місцевих органів виконавчої влади визначені у ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до якої вони забезпечують: 1)виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіо­нальних програм соціально-економічного, культурного розвитку, охо­рони довкілля; 4) підготовку та виконання відповідних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів і програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень. Відповідно до цих завдань можна виокремити такі функції місцевих державних адміністрацій: економічну, бюджетну, соціальну, екологічну, правозастосовчу, контрольну, нормотворчу, установчу та інші. Основною функцією місцевих державних адміністрацій як органів виконавчої влади є правозастосовча, в межах якої вирізняються три підфункції: організаційно-виконавча, регулятивно-управлінська та юрисдикційна. Організаційно-виконавча підфункція передбачає ор­ганізацію виконання Конституції, законів України, а також підзаконних актів глави держави та органів виконавчої влади вищого рівня. Ре­гулятивно-управлінська підфункція виглядає як діяльність з керівництва економікою, фінансами, культурою, освітою, охороною здоров’я та іншими сферами суспільного життя на відповідній території. Юрисдикційна підфункція передбачає діяльність по застосуванню адміністративних, дисциплінарних, матеріальних та фінансових санкцій щодо громадян та працівників апарату державного управління, які скоїли правопорушення. Сутність контрольної функції місцевих держадміністрацій полягає в здійсненні на відповідних територіях державного контролю за: збере­женням та раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, виконанням державних контрактів та зо­бов’язань перед бюджетом; використанням та охороною природних ресурсів; охороною пам’яток історії та культури, збереженням житло­вого фонду; додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиран­ням, додержанням правил благоустрою,і т.д. Важливою функцією місцевих державних адміністрацій є нормотворча, що полягає у врегулюванні суспільних відносин шляхом видання актів нормативного характеру. Компетенцію місцевих держадміністрацій доцільно розподіляти на власну, делеговану та договірну До власної компетенції віднесено вирішення пи­тань загальнодержавного значення, представництво і захист інтересів держави на місцевому рівні. Другим різновидом компетенції місцевих державних адміністрацій є делегована. Делегування районними та обласними радами повноважень місцевого самоврядування місцевим держадміністраціям викликане тим, що зазначені ради не мають власних виконавчих органів.Договірна компетенція місцевих держадміністрацій — це компетенція, що отримується за договором, як правило, адміністративним. На сьогодні практика укладення таких договорів перебуває на стадії становлення.

Голова місцевої державної адміністрації та його заступники, їх повноваження й організація роботи.

Голови місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, персонально відповідають за виконання покладених на ці органи завдань і за здійснення ними своїх повноважень. Згідно з чинним законодавством, голови місцевих держадміністрацій виконують організаційно-виконавчу, представницьку, установчу, кадрову, бюджетно-фінансову та інформаційну функції. У межах організаційно-виконавчої функції толова організовують ро­боту очолюваної ними адміністрації та її структурних підрозділів, поса­дових і службових осіб; налаштовують їх на успішне виконання покла­дених функцій і повноважень. Виконуючи представницьку функцію, вони представляють адміністрації у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, громадянами. Установча функція голів передбачає визначення структури адміністрації та її апарату, утворення консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, служб та комісій, визначення їх завдань і функцій. Кадрова функція полягає в тому, що голови призначають та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів, апарату місцевих держадміністрацій; укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління місцевої держадміністрації;а також інші функції. Інформаційна функція обумовлює обов’язок голови регулярно інфор­мувати населення про діяльність очолюваної ним адміністрації; інфор­мувати Президента і Кабінет Міністрів України та щорічно звітувати перед ними про виконання місцевою держадміністрацією покладених на неї повноважень, а також про суспільно-політичне, соціально-еко­номічне, екологічне та інше становище на відповідній території. Перший заступник та заступники голів місцевих держадміністрацій виконують обов’язки, визначені головами, і персонально відповідають за стан справ на дорученій їм ділянці роботи.

У діяльності голів місцевих держадміністрацій та їх заступників ви­користовуються такі організаційні форми, як індивідуальна робота з документами; головування на засіданнях колегії місцевої держадмі­ністрації; участь у роботі сесії відповідної місцевої ради; координаційні і селекторні наради; звітування перед главою держави, урядом, населенням; індивідуальний прийом громадян; зустрічі з керівниками органів публічної влади, підприємств, установ, організацій; прес-конференції та інтерв’ю.

Повноваження голів місцевих держадміністрацій припиняються Президентом у разі: порушення ними Конституції і законів України; втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства; ви­знання судом недієздатним; виїзду на проживання в іншу країну; набрання законної сили обвинувального вироку суду; порушення вимог несумісності; смерті; за ініціативою Президента з підстав, передбачених законодавством про місцеві державні адміністрації та державну службу;

Форми і методи діяльності місцевих державних адміністрацій.

До правових форм діяльності місцевих держадміністрацій належать нормотворча, правозастосовча, контрольна, установча. Інтерпретаційна форма на практиці використовується досить рідко, хоча здійснення ав­тентичного тлумачення нормативних актів, прийнятих головою адмі­ністрації чи керівником її структурного підрозділу, не виключається. Правові форми діяльності місцевих держадміністрацій, як правило, завершуються виданням правового акта — розпорядження голови або наказу керівника структурного підрозділу адміністрації. Нормотворчі провадження застосовуються при розробці й прийнятті розпоряджень і наказів нормативного характеру, регламенту місцевої держадміністрації, положень про її структурні підрозділи та апарат. Правозастосовчі провадження виникають при прийнятті розпоря­джень і доручень голови, наказів керівників структурних підрозділів місцевої держадміністрації індивідуального характеру чи з питань ор­ганізаційної роботи. Установчі провадження мають місце у процесі формування главою місцевої держадміністрації її структури, при вирішенні кадрових питань, а також при порушенні перед парламентом головами обласних держадміністрацій питання про призначення дострокових виборів у разі дострокового припинення повноважень місцевих рад і їх голів. Контрольні провадження стосуються спостереження за нормотворчою та виконавчо-розпорядчою діяльністю підконтрольних суб’єктів (місцевих держадміністрацій нижчого рівня, керівників структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в межах відповідної території) з боку голови місцевої держадміністрації та його заступників. Серед матеріально-технічних форм роботи вирізняються такі: 1) підго­товка матеріалів на засідання Кабінету Міністрів України; 3) розробка проекту обласного та районного бюджетів та звіт про їх виконання; 4) здійснення статистичного та бухгалтерського обліків у місцевій держ­адміністрації; 5) діловодство; 6) транспортне обслуговування; 7) забез­печення зв’язком; 8) матеріально-фінансове і соціально-побутове забезпечення. У межах правових та організаційних форм діяльності місцевих держ­адміністрацій застосовуються відповідні методи роботи: планування; розробка, прийняття управлінського рішення та організація контролю за його виконанням; координація діяльності; інформаційне забезпечення діяльності; робота з кадрами та ін. Планується як робота адміністрації в цілому, так і окремих її струк­турних підрозділів. Плани, які можуть бути перспективними, поточними, оперативними, потребують затвердження з боку голови місцевої держадміністрації. Формування планів здійснюється керівником апара­ту адміністрації за пропозиціями структурних підрозділів адміністрації, погоджених з відповідним заступником голови місцевої держадміністрації. Метод інформаційного забезпечення діяльності передбачає збір, об­робку й використання різноманітної інформації в роботі місцевої держ­адміністрації. Інформація, що використовується місцевою держадмі­ністрацією повинна бути достовірною, повною, оперативною. Метод координації полягає в забезпеченні узгодженості в роботі місцевої держадміністрації з іншими органами публічної влади шляхом встановлення раціональних зв’язків між ними. Метод вироблення рішень полягає в сукупності засобів і вимог щодо формування рішень місцевої держадміністрації, забезпечення їх опти­мального та законного змісту і форми. Внесений проект розпорядження доповідається голові місцевої держ­адміністрації або його заступнику, за дорученням якого у десятиденний строк апарат проводить опрацювання проекту та редагування тексту. Проекти розпоряджень з питань соціально-економічного розвитку в разі необхідності попередньо обговорюються на засіданнях колегії держадміністрації. Підписання акта здійснює голова місцевої держадміністрації. Метод роботи з кадрами включає заходи з добору, підготовки, пе­репідготовки та підвищення кваліфікації працівників місцевої дер­жадміністрації.

Відділи, управління та інші органи місцевої державної адміністрації, її апарат, організація їх роботи.

Обслуговуючі та функціонально-галузеві підрозділи місцевої дер­жадміністрації представлені апаратом, управліннями, відділами й інши­ми структурними підрозділами, примірний перелік яких затверджений постановами Кабінету Міністрів України. У структурі обласної держадміністрації утворюються такі підрозділи: 1) головні управління — сільського господарства і продовольства; економіки; праці та соціального захисту населення; фінансове; освіти і науки; 2) управління — промисловості, транспорту і зв’язку; розвитку переробної промисловості, торгівлі та побутового обслуговування населення; капітального будівництва; житлово-комунального господарства; містобудування та архітектури; з питань внутрішньої політики; у справах преси та інформації; охорони здоров’я; фармацевтичне; паливно-енергетичного комплексу; з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення; культури; у справах сім’ї та молоді; з питань фізичної культури, спорту та туризму; державної ветеринарної медицини; з питань правової роботи; у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС; відділ у справах національностей та міграції; відділ у справах релігій; інспекція державного технічного нагляду; інспекція якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції; служба у справах неповнолітніх; державний архів області та інші. Структурні підрозділи держадміністрацій підзвітні та підконтрольні головам місцевих держадміністрацій, а також органам виконавчої влади вищого рівня.

Апарат адміністрації здійснює правове, інформаційно-аналітичне, методичне, кадрове, матеріально-технічне та інше організаційне забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, систематичну перевірку виконання актів законодавства та розпоряджень голови держадміністрації. Апарат відповідно до покладених на нього завдань: опрацьовує до­кументи , що надходять до місцевої державної адміністрації, готує до них аналітичні, довідкові та інші матеріали, проекти доручень голови та заступників голови місцевої державної адміністрації; за дорученням голови місцевої державної адміністрації розробляє проекти розпоряджень з організаційних та кадрових питань; перевіряє виконання актів законодавства, розпоряджень і доручень голови держадміністрації її структурними підрозділами; готує матеріали з організаційних та кадрових питань, що розглядаються головою місцевої державної адміністрації; опрацьовує і подає голові держадміністрації проекти планів роботи адміністрації, забезпечує контроль за їх виконанням; здійснює організаційне та матеріально-технічне забезпечення засідань колегій, нарад, що проводяться в держадміністрації; організовує прийом громадян і розгляд звернень; проводить кадрову роботу; забезпечує ведення діловодства; здійснює матеріально-технічне і господарсько-побутове забезпечення діяльності держадміністрації; виконує інші функції відповідно до законодавства та за дорученням голови місцевої держадміністрації. Організація роботи апарату адміністрації здійснюється відповідно до регламенту держадміністрації, інструкції з питань діловодства, положення про апарат, що затверджуються головою місцевої держадміністрації.

. Організація роботи Верховної Ради та органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим

План

Основи організації та діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим (далі — Верховна Рада АРК). Аналіз чинного законодавства України дає змогу зробити висновок, що за своєю політико-правовою природою Верховна Рада АРК не належить ні до органів державної влади, ні до органів місцевого самоврядування; вона є органом АРК, який представляє інтереси громадян, спільні інтереси територіальних громад, населення АРК в цілому і здійснює свої повноваження з метою забезпечення реалізації їхніх прав і законних інтересів, а також вирішення питань збалансованого соціально-економічного, культурного та іншого розвитку автономії. Правовою основою організації і діяльності Верховної Ради АРК є нор­ми правових актів, що визначають її функції, компетенцію, форми і методи роботи. їх становлять норми Конституції і законів України, Конституції Автономної Республіки Крим, регламент Верховної Ради АРК і нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим.

Верховна Рада АРК здійснює свою діяльність на принципах: верхо­венства права; конституційності; законності; гласності; колегіальності; поєднання інтересів Автономної Республіки Крим та загальнодержав­них інтересів України; врахування історичних, економічних, еко­логічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і куль­турних традицій; правової, організаційної і матеріально-фінансової са­мостійності в межах повноважень, визначених Конституцією і законами України, Конституцією АРК; судового захисту. Територіальною основою діяльності Верховної Ради АРК є територія Автономної Республіки Крим. Матеріально-фінансовою основою діяльності Верховної Ради АРК є рухоме і нерухоме майно, що перебуває на її балансі, бюджетні кошти, за рахунок яких здійснюється фінансування витрат на забезпечення її діяльності. Верховна Рада АРК визначає порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим, і перелік майна, що не підлягає приватизації.

Організаційна будова та функції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, форми і методи її діяльності;

Верховна Рада АРК є однопалатним представницьким органом, її загальний склад становить сто депутатів. Очолює Верховну Раду АРК Голова, який обирається з числа депутатів на першій сесії, шляхом таємного голосування. В такому ж порядку Верховна Рада АРК з числа депутатів обирає першого заступника і заступника Голови Верховної Ради АРК. Структурними елементами Верховної Ради АРК є Президія, депутатські групи і фракції, постійні і тимчасові комісії та інші органи Верховної Ради АРК. Аналіз правових норм, що регулюють статус Верховної Ради АРК, дає підстави виокремити й інші функції: інтерпретаційну, установчу, кадрову. Здійснюючи представницьку функцію, Верховна Рада АРК представляє інтереси громадян, спільні інтереси населення, територіальних громад, місцевого самоврядування, Автономної Республіки Крим у цілому і виконує свої повноваження з метою сприяння і забезпечення реалізації їх прав і законних інтересів. У межах нормотворної функції вона регулює суспільні відносини, виходячи зі своєї компетенції. З нормотворчою тісно пов’язана інтерпретаційна функція, згідно з якою Верховна Рада АРК роз’яснює порядок застосування актів, які вона приймає. Здійснюючи установчу функцію, Верховна Рада АРК формує власну структуру і апарат;Кадрова (номінаційна) функція включає: а) призначення і звільнення з посад за поданням Голови Верховної Ради АРК Голови Ради міністрів АРК, керівника Секретаріату і керуючого справами Верховної Ради АРК, голови Рахункової палати Верховної Ради АРК; б) призначення за поданням Голови Ради міністрів АРК за­ступників Голови Ради міністрів АРК, міністрів, голів республіканських комітетів АРК; . Здійснюючи контрольну функцію, Верховна Рада АРК має право: а) зупинення дії актів Ради міністрів АРК з питань виконання державних функцій і повноважень у разі, якщо вони суперечать Конституції України і законам України, актам Президента і Кабінету Міністрів України, Конституції АРК і нормативно-правовим актам Верховної Ради АРК, з одночасним зверненням до Президента України про їх скасування; б) скасування актів Ради міністрів АРК з питань, віднесених до відання АРК, у разі, якщо вони суперечать Конституції України, Конституції АРК, законам України і нормативно-правовим актам Верховної Ради АРК; в) заслуховування звітів Голови та членів Ради міністрів АРК і т.д. Організаційно-розпорядницька функція має як внутрішню, тобто стосується організації роботи Верховної Ради АРК, її органів, посадових осіб, так і зовнішню спрямованість. Так, Верховна Рада АРК призначає чергові вибори депутатів Верховної Ради АРК, приймає рішення про проведення республіканського (місцевого) референдуму; визначає порядок укладення і затвердження договорів і угод від імені АРК, вирішує питання збалансованого соціально-економічного, культурного та іншого розвитку АРК. У межах фінансово-бюджетної функції Верховна Рада АРК затверджує бюджет АРК і вносить зміни до нього, приймає рішення щодо звіту про його виконання; встановлює податки і пільги щодо оподаткування згідно з законами України; приймає рішення, за пропозицією Ради міністрів АРК, про випуск місцевих позик. Реалізуючи політичну функцію, вона бере участь у формуванні основних принципів внутрішньополітичної, зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної діяльності України з питань, що стосуються інтересів АРК.

Порядок утворення і будова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів АРК, яка формується Верховною Радою АРК на строк її повноважень і є підкон­трольною, підзвітною і відповідальною перед нею. Рада міністрів АРК не входить до системи органів державної виконавчої влади. Аналіз чинного законодавства України дає підставу зробити висновок, що до її складу входять: Голова Ради міністрів АРК, його заступники, міністри і голови республіканських комітетів. Голова Ради міністрів АРК призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою АРК за поданням Голови Верховної Ради АРК і за погодженням з Президентом України. Заступники Голови Ради міністрів АРК, міністри і голови республіканських комітетів АРК призначаються на посади Верховною Радою АРК за поданням Голови Ради міністрів АРК.

Голова Ради міністрів АРК, його заступники, міністри і голови рес­публіканських комітетів можуть бути достроково звільнені Верховною Радою АРК з посад у разі: а) особистої письмової заяви про дострокове звільнення з посади; б) неналежного виконанням ними своїх обов’язків; в) порушення Конституції України, Конституції АРК, законів України, нормативно-правових актів Верховної Ради АРК. Верховна Рада АРК на пропозицію її Голови, не менше п’ятьох постійних комісій або третини депутатів від загального складу має пра­во не більше двох разів на рік заслуховувати звіт з окремого напряму діяльності Ради міністрів АРК, звіти окремих міністерств, республіканських комітетів. Якщо за результатами звіту діяльність уряду АРК буде визнана не­задовільною, Верховна Рада АРК має право, у зв’язку з висловленням недовіри, прийняти рішення про його відставку або про звільнення з посади Голови Ради міністрів АРК. Якщо за результатами звіту буде визнана незадовільною робота з окремих напрямів діяльності Ради міністрів АРК або окремих міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, Верховна Рада АРК має право прийняти рішення про звільнення заступника Голови уряду АРК, міністра або голови республіканського комітету АРК. Верховна Рада АРК може висловити недовіру Голові Ради міністрів АРК або окремим її членам у зв’язку з неналежним виконанням ними своїх обов’язків, порушенням Консти­туції України, Конституції АРК, законів України, нормативно-правових актів Верховної Ради АРК. При звільненні з посади заступника Голови Ради міністрів АРК на його посаду Голова Ради міністрів на строк не більше одного місяця призначає з числа міністрів або голів республіканських комітетів тим­часово виконуючого обов’язки заступника Голови Ради міністрів АРК. При звільненні з посади міністра, голови республіканського комітету АРК обов’язки звільненої особи тимчасово, не більше одного місяця, виконує перший заступник, а в разі його відсутності — заступник. Го­лова Ради міністрів АРК протягом двох тижнів зобов’язаний подати пропозиції про кандидатуру для призначення на посаду, що звільнила­ся. У разі відхилення Верховною Радою АРК запропонованої кандида­тури він вносить протягом двох тижнів нову кандидатуру. З питань виконання державних функцій і повноважень Рада міністрів АРК, Голова Ради міністрів АРК, його заступники, керівники міністерств і республіканських комітетів АРК підзвітні і підконтрольні Кабінету Міністрів України, а керівники місцевих державних адмі­ністрацій — Раді міністрів АРК.

4. Форми і методи діяльності Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

Основною організаційною формою роботи Ради міністрів АРК є засідання, які проводяться, як правило, два рази на місяць і є правомочними за умови присутності більшості її складу. Порядок проведення засідань регулюється Регламентом роботи Ради міністрів АРК. Голова Ради міністрів АРК здійснює загальне керівництво підготовкою питань, які підлягають розгляду на засіданнях, веде засідання, підписує акти Ради міністрів АРК і організовує контроль за їх виконанням. Рада міністрів АРК у межах своєї компетенції видає постанови, рішення і розпорядження, обов’язкові до виконання на всій території республіки. її постанови приймаються більшістю голосів членів уряду АРК присутніх на засіданні. У разі рівного поділу голосів вирішальним є голос Голови Ради міністрів АРК. Акти Ради міністрів АРК підписуються її Головою протягом чотир­надцяти днів після їх прийняття і публікуються в офіційному друкова­ному виданні Ради міністрів АРК «Кримська газета». Файлові варіанти актів Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК підлягають розміщенню в комп’ютерній правовій інформаційно-пошуковій системі нормативних актів Автономної Республіки Крим. Постанови Ради міністрів АРК набирають чинності через десять днів після їх офіційного опублікування, якщо інший строк не встановлено в самих актах, але не раніше дня їх опублікування. Розпорядження Ради міністрів АРК — з моменту прийняття, якщо інший строк не встановлено в розпорядженні.

Методи роботи Ради міністрів АРК спрямовані на впорядкування діяльності структурних підрозділів, посадових осіб, працівників вико­навчих органів Автономної Республіки Крим. . Серед них необхідно виокремити: планування, координацію діяльності, вироблення рішень, організацію виконання рішень, контроль за їх виконанням, інфор­маційне забезпечення, роботу з кадрами. Рада міністрів АРК розробляє комплексні плани соціально-еко­номічного і культурного розвитку АРК і спеціальні (тематичні) плани розвитку окремих сфер суспільних відносин. Планування може бути поточним і перспективним. Метод координації широко застосовується в роботі Ради міністрів АРК. Відповідно до функціональних обов’язків, Голова уряду координує роботу своїх перших заступників, заступників міністра Ради мініст­рів АРК, безпосередньо координує і контролює діяльність міністерст­ва фінансів і міністерства економіки АРК, фонду майна АРК, трьох го­ловних управлінь і двох управлінь, прес-служби, відділу контролю Управління справами Ради міністрів АРК. Перші заступники, заступ­ники Голови Ради міністрів АРК, міністр Ради міністрів АРК коорди­нують діяльність відповідних міністерств, республіканських комітетів та інших органів виконавчої влади. Метод вироблення рішень має важливе значення для ефективної ро­боти Ради міністрів АРК. Реалізуючи свої функції і повноваження, Рада міністрів АРК приймає велику кількість рішень, які оформлюються відповідними актами. Метод організації виконання рішень відіграє ключову роль у діяльності Ради міністрів АРК. Головна складова організації виконання рішень є їх юридичне, матеріально-фінансове та організаційно-технічне забезпечення. Метод контролю Рада міністрів АРК здійснює шляхом перевірок, заслуховування звітів і доповідей, вивчення матеріалів, звернень громадян тощо. Важливе значення для ефективної роботи Ради міністрів АРК має метод роботи з кадрами. Рада міністрів АРК щорічно затверджує план роботи з кадрами, який включає заходи по підготовці і перепідготовці управлінських кадрів, удосконаленню роботи з кадровим резервом, підвищення кваліфікації, покращення системи заохочень і накладення стягнень.

. Організація місцевого самоврядування в Україні

План

Поняття і система місцевого самоврядування в Україні.

Поняття «місцеве самоврядування» відображає комплексне явище, яке має багато значень і характеристик. По-перше, місцеве самоврядування можна розглядати як принцип здійснення влади в державі та суспільстві, що передбачає встановлення децентралізованої системи управління, визначення на законодавчому рівні форм взаємодії центральних і місцевих органів влади. По-друге, воно може розглядатися як право громадян самостійно вирішувати питання місцевого значення на певній території, коли держава визнає самостійність місцевого самоврядування в межах його повноважень і бере на себе обов’язок створювати необхідні умови для їх здійснення. По-третє, місцеве самоврядування можна характеризувати і як форму, спосіб організації влади на місцях, що здійснюється з урахуванням історичних, національних та інших традицій. Загалом можна зробити висновок, що місцеве самоврядування — це система організації і діяльності громадян, яка забезпечує самостійне, під власну відповідальність вирішення питань місцевого значення, управління комунальною власністю, виходячи з інтересів всіх жителів даної території. Ця система є сукупністю організаційних форм та інститутів прямого волевиявлення, виборних та інших органів місцевого самоврядування, через які реалізуються принципи та функції місцевого самоврядування. місцеве само­врядування як об’єкт конституційно-правового регулювання виступає як засада конституційного ладу України; специфічна форма народовладдя; право жителів відповідної територіальної одиниці (територіальної громади) на самостійне вирішення питань місцевого значення. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» в ст. 2 закріплює більш розширене поняття місцевого самоврядування, яке трактується як гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. За Конституцією України право територіальної громади на місцеве самоврядування здійснюється громадою як безпосередньо через різноманітні форми прямої демократії (місцеві референдуми та вибори, загальні збори тощо), так і через діяльність виборних та інших органів місцевого самоврядування, тобто шляхом представницької демократії. Сукупність різних організаційних форм здійснення місцевого само­врядування утворює систему місцевого самоврядування. Згідно зі ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ця система включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Принципи та функції місцевого самоврядування в Україні.

Принципи місцевого самоврядування — це вихідні начала, відповідно до яких здійснюються організація та функціонування місцевого самоврядування в нашій державі. Принципи місцевого самоврядування встановлені Конституцією України та Європейською хартією місцевого самворядування, а їхні деталізацію та конкретизацію здійснено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (зокрема ст. 4). Ці принципи охоплюють усі аспекти організації та функціонування місцевого самоврядування. За ступенем узагальнення їх можна поділити на дві групи — загальні (основні) та спеціальні принципи. Загальні принципи здійснюють визначальний вплив у всіх сферах місцевого самоврядування, спеціальні — притаманні лише окремо взятим сферам місцевого самоврядування. загальних принципів місцевого самоврядування відносить: народовладдя; законність; гласність; колегіальність; поєднання місцевих і загальнодержавних інтересів; виборність; правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність територіальних громад та їхніх органів у межах повноважень, визначених законом; підзвітність і відповідальність перед територіальними громадами їхніх органів і посадових осіб; державну підтримку та гарантії місцевого самоврядування; судовий захист прав місцевого самоврядування. До цього переліку можна також додати загальні конституційні принципи дотримання прав і свобод людини і громадянина та самостійного вирішення територіальною громадою питань місцевого значення. Кожен із цих принципів, з одного боку, має самостійне значення, з іншого — тісно взаємодіє з іншими принципами. Сукупно вони становлять єдину, цілісну систему принципів, які визначають організацію та функціонування місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території (ст. 144). Тож ці акти можуть мати нормативно-правовий характер, і в практичному плані важливого значення набуває питання щодо співвідношення їхньої юридичної сили з юридичною силою актів органів державної влади, зокрема органів виконавчої влади. Аналіз конституційних положень щодо самостійності й незалежності місцевого самоврядування дозволяє зробити висновок про пріоритет актів місцевого самоврядування, що видаються в межах компетенції відповідного органу місцевого самоврядування, над актами будь-якого органу виконавчої влади. Згідно з Конституцією України рішення органів місцевого самоврядування зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду лише з мотивів їхньої невідповідності Конституції чи законам України (ст. 144). Спеціальні принципи місцевого самоврядування мають досить розгалужену систему. Так, наприклад, до спеціальних принципів у сфері місцевих фінансів можна віднести: збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів; фінансування державою витрат, пов’язаних зі здійсненням органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади; самостійність місцевих бюджетів; фінансову підтримку місцевого самоврядування державою тощо. З принципами місцевого самоврядування тісно пов’язані його завдання та функції. До основних завдань місцевого самоврядування можна віднести: зміцнення засад конституційного ладу України; забезпечення реалізації конституційних прав людини і громадянина; створення умов для забезпечення життєво важливих потреб і законних інтересів населення; розвиток місцевої демократії. Відповідно до цих завдань визначаються і функції місцевого самоврядування, під якими розуміють основні напрямки діяльності територіальних громад, органів місцевого самоврядування з вирішення завдань місцевого самоврядування (муніципальної діяльності). Основними з них є: залучення населення до участі у вирішенні питань місцевого та загальнодержавного значення; володіння, використання та управління комунальною власністю; забезпечення комплексного соціально-економічного та культурного розвитку відповідної території; надання соціальних послуг населенню; забезпечення законності, громадської безпеки, правопорядку, охорона прав, свобод і законних інтересів громадян; соціальний захист населення, сприяння працевлаштуванню громадян; захист прав місцевого самоврядування. Функції місцевого самоврядування отримали юридичне закріплення в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» у вигляді предметів відання органів місцевого самоврядування.

Основи та гарантії місцевого самоврядування в Україні.

Необхідною умовою для повного й ефективного здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування є система гарантій. Під га­рантіями місцевого самоврядування розуміють сукупність умов та заходів, що забезпечують повну та ефективну реалізацію територіальними гро­мадами, їх органами та посадовими особами права вирішувати питан­ня місцевого значення в межах Конституції і законів України. Система гарантій місцевого самоврядування включає загальні та спеціальні (власне юридичні) гарантії. До економічних гарантій належать існуюча економічна система українського суспільства, засади якої закріплені на конституційному рівні, а саме: єдність економічного простору, свободи переміщення то­варів, послуг та фінансових коштів, свобода економічної діяльності; визнання та рівний захист різних форм власності, у тому числі кому­нальної власності. Політичні гарантії пов’язані з демократичною, пра­вовою, соціальною сутністю української держави, з демократичним ха­рактером політичного режиму, відносно децентралізованою системою територіальної організації влади. До духовних гарантій слід віднести існуючу в країні систему культурних та ідеологічних цінностей, загаль­ний рівень суспільної думки щодо перспектив розвитку місцевого само­врядуванняОсобливу роль у системі гарантій місцевого самоврядування відіга-рють міжнародні стандарти управління на місцях. Ефективність місцевого самоврядування значною мірою обумов­люється правовою автономією, суть якої полягає в конституційному визначенні компетенції місцевого самоврядування(стаття 113). Важливою гарантією місцевого самоврядування є його право на су­довий захист, яке має принципове значення в плані забезпечення пра­вової, організаційної і фінансової самостійності місцевого самовряду­вання. Конституційно-правова основа місцевого самоврядування; матеріальна та фінансова основи місцевого самоврядування./ Місцеве самоврядування в Україні базується на фундаменті, який становлять правові, матеріальні,фінансові, соціальні та інші умови і можливості діяльності територіальних громад, органів і посадових осіб місцевого самоврядування з вирішення питань місцевого значення (муніципальної діяльності).Ці умови та можливості називають основами місцевого самоврядування, і з-поміж них, насамперед, можна вирізнити конституційно-правові, матеріальні та фінансові основи. Конституційно-правові основи місцевого самоврядування в Україні становлять норми-принципи Конституції України, що закріплюють найважливіші відносини, які виникають у процесі організації та функціонування місцевого самоврядування в Україні, зокрема територіальну організацію місцевого самоврядування, порядок і форми його здійснення, порядок формування й використання комунальної власності, гарантії самоврядних прав територіальних громад. Важливим інститутом місцевого самоврядування є інститут його фінансової основи — правові норми, що регулюють питання місцевих фінансів, тобто структуру, порядок і процедуру формування, розподілення та використання місцевих коштів.

4. Організація роботи представницьких органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно із Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», представницький орган місцевого самоврядування – це виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Базовим елементом системи місцевого самоврядування в Україні є представницькі органи, до яких належать місцеві ради і органи самоорганізації населення. Вони є виборними колегіальними органами, що виражають волю і представляють інтереси всієї територіальної громади чи її частини, мають право приймати від її імені рішення, які діють на певній території. При цьому провідну роль серед представницьких органів місцевого самоврядування виконують місцеві ради, які обираються членами громад. Кожна рада має свою будову, внутрішню організаційну структуру, яка поставлена в залежність від статусу місцевої ради. Будова сільських, селищних, міських рад відрізняється від будови районних, обласних рад, певну специфіку має й внутрішньо організаційна структура районних у містах рад.. Невід’ємним структурним елементом місцевої ради є постійні комісії ради, що утворюються з числа її депутатів для вивчення, поперед­нього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснен­ня контролю за виконанням рішень ради та її виконкому. Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою. Постійною комісією можуть бути утворені підкомісії і робочі групи. Тимчасові контрольні комісії є органами ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування.

5. Організація роботи депутатів місцевих рад.

Для ефективного здійснення своїх повноважень депутат місцевої ради має право обирати і бути обраним до органів ради, пропонувати питання для розгляду радою та її органами; вносити пропозиції і заува­ження до порядку денного засідань ради та її органів, вносити проекти рішень та поправки до них; висловлюватися щодо персонального скла­ду утворюваних радою органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються радою; порушувати питання про недовіру сільському, селищному, міському голові, розпуск органів, утворених радою, звільнення посадових осіб місцевого самоврядування; брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити запитання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на засіданні; вносити пропозиції про заслуховування на пленарному засіданні ради звіту чи інформації будь-якого органу або посадової особи, підзвітних чи підконтрольних раді, порушувати питання про необхідність перевірки роботи підзвітних та підконтрольних раді органів, підприємств, установ, організацій; оголошувати на засіданнях ради та її органів тексти звернень, заяв, пропозицій громадян або їх об’єднань, якщо вони мають суспільне значення; об’єднуватися з іншими депутатами в депутатські групи, фракції. Депутат місцевої ради має право ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він вхо­дить. Депутат, який не входить до складу відповідного органу ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу. До обов’язків депутата місцевої ради в раді та її органах належить додержання Конституції та законів України, актів Президента, Кабінету Міністрів, регламенту ради, інших нормативно-правових актів, що ви­значають порядок діяльності ради та її органів. Депутат місцевої ради, крім секретаря ради, голови районної в місті, районної, обласної ради та їх заступників, повинен входити до складу однієї з постійних комісій. Відповідно участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, та сприяння виконанню їх рішень є його обов’язком. Депутат зобов’язаний бути присутнім на пленарних засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. У разі неможливості бути присутнім на засіданні він повинен повідомити про це особу, яка очолює відповідний орган. Крім того, депутат зобов’язаний виконувати доручення ради, її органів, сільського, селищного, міського голови чи голови ради, інформувати їх про виконання доручень.

Здійснюючи свої повноваження, він має дотримуватися правил де­путатської етики, які полягають у тому, що депутат повинен керуватися загальнодержавними інтересами, інтересами громади чи виборців свого округу; Основними формами діяльності депутатів у місцевій раді є участь у її пленарних засіданнях, робота в постійних і контрольних комісіях, підкомісіях, робочих групах, виконання доручень ради та її органів. Робота депутатів у раді здійснюється за планом, який затверджується щороку на пленарному засіданні ради.

6. Організація роботи виконавчих органів місцевих рад.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад в Україні є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Вони підконтрольні й підзвітні відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольні відповідним органам державної виконавчої влади.

Виконавчий комітет ради утворюється на строк повноважень відповідної ради. Його кількісний і персональний склад затверджується сільською, селищною, міською радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради — за пропозицією голови відповідної ради. До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради входить також секретар відповідної ради, але не можуть входити депутати відповідної ради. Його очолює відповідно сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті ради.

У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради. Особи, які входять до складу виконавчого комітету, крім тих, хто працює у виконавчих органах ради на постійній основі, на час засідань виконавчого комітету, для здійснення повноважень в інших випадках звільняються від виконання виробничих або службових обов’язків з відшкодуванням їм середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов’язаних з виконанням обов’язків члена виконавчого комітету, за рахунок коштів місцевого бюджету. На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені законодавством про місцеве самоврядування для сільського, селищного, міського голови.

Виконавчі органи місцевих рад здійснюють різні функції, які можна класифікувати на певні групи. Залежно від сфери діяльності вирізняють політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну функції. Як органи, створені місцевою радою для безпосереднього керівництва відповідною галуззю місцевого господарства, ці органи здійснюють планування, прогнозування, облік, контроль, націю ї здійснення кадрової політики.

Для виокремлення виконавчих органів серед інших організаційних структур територіальної громади в основу класифікації можна покласти і характер діяльності цих органів. Так їх поділяються на: організаційні—діяльність, що безпосередньо спрямована на надання депутатам місцевої ради інформаційної та юридичної допомоги у здійсненні їх повноважень; виконавчі —діяльність, спрямована на реалізацію рішень ради, рішень, прийнятих іншими органами влади; розпорядчі—діяльність, що характеризується самостійним розглядом та вирішенням питань, віднесених законодавством до відання виконавчих органів; правоохоронні—діяльність, спрямована на забезпечення прав та свобод членів територіальної громади, підприємств і організацій, що функціонують на відповідній території.

Організаційними формами роботи виконкомів є засідання, персональна діяльність членів виконкому, участь членів виконкому в сесіях місцевих рад, засіданнях постійних комісій ради, а також звіти про діяльність членів виконкому перед радою. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради, а за його відсутності чи неможливості здійснення цієї функції — заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради або заступником голови районної у місті ради за необхідністю, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.Матеріально-технічна форма діяльності виконкомів виявляється у роботі з депутатськими запитами і зверненнями, складанні проекту місцевого бюджету І звіту про його виконання, проектів програм соціально-економічного, культурного розвитку, а також у матеріально-технічному забезпеченні діяльності ради.

Відносини органів державної влади і органів місцевого самоврядування з об’єднаннями громадян, судовими, правоохоронними органами та органами юстиції

План

1. Відносини органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування з об’єднаннями громадян.

Держава, місцеве самоврядування і громадські формування є са­мостійними частинами політичної системи суспільства, кожна з яких має власну структуру, принципи організації та діяльності. Вони є неза­лежними у вирішенні питань, що належать до їх компетенції, і водночас тісно взаємодіють між собою. Зокрема, демократична держава усіляко підтримує самостійність громадських формувань, які у свою чергу допомагають державі вирішувати завдання соціально-економічного і культурного характеру, беруть участь у формуванні самих органів публічної влади тощо. Загальні принципи взаємодії органів державної влади з об’єднан­нями громадян закріплені у ст. 8 Закону «Про об’єднання громадян». Взаємодія об’єднань громадян із органами місцевого самоврядування ґрунтується фактично на тотожних засадах, що дає підстави для висновку про спільність вихідних засад взаємовідносин об’єднань громадян з усіма органами публічної влади. Однак на характер взаємодії суттєво впливає вид самого об’єднання громадян, адже всі вони, незалежно від назви, поділяються на політичні партії та громадські організації. Політичні партії відіграють особливу роль у політичній системі. Дер­жава та місцеве самоврядування є тими соціальними інститутами, де партійні інтереси можуть виступати як суспільні, забезпечуватися влад­ною підтримкою, супроводжуватися механізмом їх реалізації. На відміну від політичних партій, громадські організації обмежені в можливостях участі у виборчому процесі. Вони не мають права вису­вати кандидатів на виборах чи брати участь у фінансуванні передвиборної кампанії, однак можуть поряд із партіями брати участь у передвиборній агітації. Всі об’єднання громадян підлягають обов’язковій легалізації, яка може бути здійснена шляхом реєстрації або повідомлення про заснування. Для здійснення цілей і завдань зареєстровані об’єднання громадян можуть представляти і захищати свої законні інтереси та інтереси своїх членів у державних та громадських органах, брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації), вносити пропозиції до органів публічної влади тощо. Об’єднання громадян беруть активну участь у вирішенні питань місцевого значення та в діяльності органів місцевого самоврядування. їх представники можуть бути присутніми на сесіях місцевих рад з правом дорадчого голосу, брати участь у засіданнях постійних комісій місцевих рад, виконавчих комітетів, загальних зборах громадян за місцем проживання, проводити спільні засідання з органами самоорганізації населення.

2. Відносини органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування зі судовими органами та органами юстиції.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суди теж є органами публічної влади, однак, на відміну від інших, вони перебува­ють поза політикою і здійснюють розгляд справ фахово, неупереджено, виключно на основі закону. При здійсненні правосуддя судді є незалежними і підкоряються лише закону. Вплив на суддів і втручання в діяльність судді при здійсненні правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Однак належне здійснення правосуддя потребує організаційного, кадрового, матеріально-фінансового, інформаційного та іншого забезпечення судів. Це обумовлює не­обхідність постійної взаємодії судів з главою держави, органами зако­нодавчої та виконавчої влади, з органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. У свою чергу, судові органи задіяні у процедурі притягнення до відповідальності посадових осіб органів публічної влади. Зокрема, в межах процедури імпічменту Президента Верховний Суд України дає висновок про наявність у діях глави держави ознак складу злочину, а Конституційний Суд України — про додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи. Керівники інших органів публічної влади можуть бути притягнуті в судовому по­рядку до кримінальної чи адміністративної відповідальності.Активна взаємодія органів державної влади, органів влади Автоном­ної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування із судовими органами відбувається в інформаційній сфері. Вони зобов’язані надавати судам інформацію і документи, необхідні для вирішення конкретних судових справ. У свою чергу, народні депутати доволі часто звертаються до судів зі своїми запитами і зверненнями. Взаємодія судових органів із Президентом України є досить багато­гранною. Взаємодія судових органів з органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування полягає в матеріально-технічному, кадровому, правовому, інформаційному забезпеченні, яке здійснюється Міністерством юстиції України, Міністерством юстиції АРК, управліннями юстиції на місцях, Державною судовою адміністрацією України.

3. Відносини органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування з органами прокуратури, Служби безпеки України та органами внутрішніх справ.

Прокуратура, Служба безпеки України та органи внутрішніх справ належать до категорії правоохоронних органів. їх основним завданням є забезпечення законності й правопорядку, попередження і припинен­ня злочинів та адміністративних проступків.Взаємодія органів публічної влади з органами прокуратури пов’язана здебільшого зі здійсненням прокурорського нагляду. Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів АРК, місцевими радами, їх виконавчими органами, посадовими особами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.Взаємодія виявляється і через установчу функцію вищих органів державної влади. Так, Генеральний прокурор України призначається Президентом за погодженням з Верховною Радою України, а звільня­ється з посади главою держави самостійно. Персональний склад колегії Генпрокуратури затверджується парламентом за поданням Генерального прокурора. Прокурор АРК призначається на посаду Генеральним прокурором за погодженням з Верховною Радою АРК, а всі інші прокурори — Генеральним прокурором самостійно. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади.Генеральний прокурор, його заступники мають право брати участь у засіданнях парламенту й уряду України, колегій центральних органів виконавчої влади. Втручання органів державної влади, органів місцевого самовряду­вання, їх посадових осіб у діяльність прокуратури по нагляду за додер­жанням законів або по розслідуванню справ забороняється. Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити ви­конанню ним службових обов’язків або добитися прийняття непра­вомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що перебувають у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.Прокуратура відіграє ключову роль у процедурах, пов’язаних із при­тягненням певних осіб до конституційно-правової відповідальності. Фінансування органів прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Розміри асигнувань на утримання органів прокуратури затверджуються парламентом за поданням Генерального прокурора України. Місцеві ради, їх виконавчі органи забезпечують розташовані на їх території органи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди. Транспортними і матеріально-технічними засобами органи прокуратури забезпечуються за рахунок Державного бюджету України в централізованому порядку, що визначається Президентом України. Взаємодія органів публічної влади з органами внутрішніх справ (далі — ОВС) є найбільш тісною й багатогранною серед усіх правоохоронних органів. У системі ОВС провідне місце посідає міліція, організаційна структура і штатна чисельність якої визначаються в порядку, встановлюваному урядом України.